A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Михайлівська загальноосвітня школа І-ІII ступенів Лебединської районної ради Сумської області

Гіперактивна дитина: причини і симптоми гіперактивності, поради батькам

Дата: 10.01.2020 12:50
Кількість переглядів: 63

   Гіперактивність – явище, яке проявляється у багатьох дітей, заважаючи їх  повноцінній  адаптації в суспільство. Згідно з різними статистичними даними, на цю патологію страждають від 2,5 до 18 відсотків дітей. Такі діти незалежно від ситуації весь час в русі, вони бігають, метушаться, безцільно рухаються, а в деяких випадках, також нездатні надовго затримувати свою увагу на певних предметах. 

   Що являє собою дитяча гіперактивність, як з нею впоратися і чого робити категорично не варто?

Поняття гіперактивності

   Ще в шістдесятих роках минулого століття лікарі визначали надмірну рухову активність як патологічний стан, викликаний мінімальними розладами функцій головного мозку. У вісімдесятих роках гіперактивність почали відносити до розряду самостійних захворювань.

   На даний момент поняття гіперактивність трактується як стан, в якому збудливість і активність людини значно перевищують норму. Якщо ж подібна поведінка стає проблемою для оточуючих, надмірну активність відносять до розряду психічних розладів.

   У випадку, якщо це явище супроводжується порушенням уваги, захворювання називають СДУГ – «синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю».

Хто схильний до прояву гіперактивності?

   Найчастіше цей стан спостерігається у дітей або підлітків, оскільки воно викликано емоціями. При цьому хлопчики страждають гіперактивністю у 4-5 разів частіше, ніж дівчатка. Це пояснюється тим, що хлопці з'являються на світ більш великими, і у них дозріває пізніше головний  мозок, що створює передумови для отримання родових або внутрішньоутробних травм.

   Симптоми, як правило, починають виявлятися у віці двох-трьох років. Однак середній вік дитини, коли батьки приймають рішення звернутися до лікаря, становить 8-10 років. Причина цього криється в тому, що якщо на перших роках життя від дитини не вимагають відповідальності та гіперактивність легко сплутати з дитячою  активністю і неуважністю, то в віці десяти років домашня робота і навчання вже  вимагають від дитини зосередженості і самостійності.

Активність і гіперактивність дітей – в чому різниця?

   Надто слухняні і спокійні малюки лякають – відразу з'являються думки: «Здається, щось з ним не так». Однак і надмірна активність, коли дитина стрибає двадцять чотири години на добу, не є нормальною. То де межа між нормою і явним «перебором»?

   Тест на гіперактивність – щось на зразок гри «Знайди п'ять відмінностей». Наприклад, активна  дитина більшу частину дня не сидить на місці, а воліє активні заняття пасивним, однак при необхідності може почитати з мамою книгу або приділити годину-півтора складанню  пазлів. Гіперактивна  дитина на таке не здатна  – вона  знаходиться в постійному русі, навіть якщо втомилася від цього, а зовсім вибившисьі з сил, починає впадати в істерику і плакати.

   Активний малюк дуже допитливий і тому задає безліч запитань, а гіперактивний це робить через те, що не може по-іншому, він багато говорить і запитує, не вислуховуючи при цьому відповідей. Активний малюк спокійно ставиться до заборон і не проявляє при цьому агресії, а гіперактивна  дитина сприймає все «в штики».

Причини прояву дитячої гіперактивності

   На даний момент існує безліч теорій про те, що могло б спровокувати прояв у дитини гіперактивності або синдрому ДУГ, проте не можна сказати, що картина до кінця очевидна. До цих пір проводяться дослідження і фахівці працюють над вирішенням цієї проблеми. Тим не менш, багато факторів можна назвати і на сьогоднішній день.

Причинами прояву гіперактивності у дітей можуть бути наступні фактори:

  • Спадковість. За даними фахівців, близько 57% батьків, чиї діти схильні до підвищеної активності, в дитинстві скаржилися на ті ж симптоми. Правда, іноді в таких сім'ях спостерігаються й інші проблеми, наприклад, наявність асоціальних психопатій, аффектних розладів або серйозних алергічних захворювань (бронхіальна астма, екзема), вживання алкоголю, куріння.
  • Внутрішньоутробна гіпоксія. Кисневе голодування плоду призводить до органічних уражень головного мозку.
  • Травми під час вагітності. Причому не тільки фізичні, але і психологічні.
  • Передчасні або важкі пологи.
  • Родові травми.
  • Серйозні інфекції або травми на перших роках життя, хронічні захворювання.
  • Неправильне або погане  харчування, свинцеве отруєння, дефіцит поживних елементів.

Основними симптомами гіперактивності є:

  • Часті підйоми з місця.
  • Різкі підйоми з місця, після чого – швидкий біг.
  • Дитина веде себе, немов «заведена».
  • При хвилюванні дитина совається на стільці або вчиняє інші безцільні і інтенсивні рухи руками або ногами.
  • Нездатність участі в мирному і спокійному дозвіллі.
  • Нездатність почекати своєї черги в грі, під час занять і т. д.
  • Втручання в розмови або діяльність інших людей.
  • Спроби дати відповідь на питання, перш ніж воно буде сформульоване до кінця.
  • Вигуки або інші галасливі витівки на занятті, заході і т. д.
  • Симптоми порушення уваги

   Оскільки часто надмірна активність у дітей поєднується з дефіцитом уваги, необхідно  вміти ідентифікувати і його:

  • Зниження вибіркової уваги, недбалі помилки.
  • Нездатність протягом тривалого часу зосереджуватися на тому чи  іншому предметі, а також його деталях.
  • Дитину легко відвернути навіть незначним стороннім шумом.
  • Незібраність при виконанні завдання, нездатність довести справу до кінця.
  • Труднощі з організацією власної діяльності.
  • Відчуття, ніби дитина не слухає, коли до нього звертаються.
  • Дитина намагається уникати вирішення завдань, які вимагають тривалого розумового напруження.
  • Підвищена забудькуватість.
  • Постійні втрати речей.

Для діагностики  дефіциту уваги гіперактивності необхідний  прояв шести з описаних вище дев'яти симптомів. Якщо у дитини спостерігаються ознаки з обох категорій, швидше за все, дитина зіткнулася з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю(СДУГ). У будь-якому випадку, запідозривши у дитини якісь порушення, батькам слід якомога швидше звернутися до лікаря.

Поради батькам гіперактивної дитини

   Якщо у дитини спостерігаються які-небудь з вищеописаних симптомів і лікар підтвердив побоювання батьків,то після цього, лікуванням  повинен займатися фахівець. Проте є речі, які можуть і зобов'язані робити для дитинит її батьки.

   Отже, кілька порад для  батьків про те, як слід спілкуватися з гіперактивною дитиною:

   Порада перша – «правильне   формулювання заборон. Гіперактивні   малюки в більшості своїй болісно реагують на заборони, тому батькам, щоб не провокувати агресію, слід уникати заперечень і слова «ні». Наприклад, замість «Не бігай по траві!» набагато краще сказати:«Вийди, будь ласка, на доріжку!».

   Порада друга – спокій і ще раз спокій. При виникненні конфліктних ситуацій слід зберігати спокій, так як в іншому випадку, це  лише посилить хворобливу активність і навіть спровокує агресію малюка.

   Порада третя – послідовність. Поскільки головною відмінною рисою гіперактивних малюків є неуважність, не рекомендується давати їм кілька доручень підряд.  Наприклад, почувши від мами: «Переодягнися, помий руки та приходь вечеряти», дитина, швидше за все,  буде   відволікатися на щось інше і не виконає жодного завдання.

   Порада четверта –  потрібно направити надлишкову енергію в правильне русло. Гіперактивній дитині корисно буде мати хобі. Вибираючи його, в першу чергу, слід орієнтуватися  на інтереси дитини. Якщо у дитини проявляються  симптоми  СДУГ, до порад наведених вище, варто додати ще  дві :

   Порада п'ята – чітка постановка завдань. Оскільки  діти з синдромом  ДУГ відрізняються відсутністю концентрації уваги і слабким логічним мисленням, завдання    їм необхідно формулювати як можна більш просто і чітко. Слід говорити короткими реченнями без зайвих смислових навантажень.

   Порада  шоста – дотримання розпорядку дня. Це – основа успішного виховання дитини із СДУГ. Виконання одних і тих же дій в призначений час буде дисциплінувати малюка, а здоровий сон допоможе стати спокійнішим.

   Яка б схема виховання не була  обрана і до яких би порад не прислухалися батьки, головне у вихованні гіперактивної   дитини – це позитивна модель спілкування. Хваліть малюка, якщо він був молодцем, не ігноруйте навіть незначні  успіхи  і  вже тим більше не лайте його з приводу і без. Тоді   виховання буде не тільки ефективним, але й приємним!

Підготувала: Завідувач районною психолого-медико-педагогічною  консультацією вчитель- дефектолог Дубницька Л.В.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора